Не все збулось, як мріялось…

В мегаполісі природа у горщечках,

Кожна квітка – рукотворний сад

Посміхається  в кашпо із підвіконня,

Виділяє штучний аромат.

Флора, що завезена в пакетах,

Не про неї мріяв мій дідусь,

Коли літо вогняне пекло покоси,

А в броні гарячій думав: «Повернусь…»

Повернусь додому ранком синім,

Посаджу берези вздовж двора

І барвінком уквітча дружина

Весь садок – хай топче дітвора.

…Залишились в самоті берези,

Розплелась берізка, сад зника…

Тротуар в асфальті топчуть внуки –

Про барвінок згадують зрідка.