На сході сонця Двоє йшли щасливі...
Завмер двірник, птахи спинили спів...
Вони удвох такі були красиві,
Що навіть ранок новий заздрив їм.
...Волосся русе ніжно пестить вітер,
Мов крила, плащ розкрився, щоб летіть...
Вона - така бажана і тендітна,
Він - мужній, щирий лицар. День бринить...
Всього якихось сотня кроків разом...
Попереду незвідане життя...
У памяті чужа щаслива казка,
Можливо, що не має ще кінця.
25.01.2012
Комментариев нет:
Отправить комментарий